Сестра дідуся Миколи Вангелина вийшла заміж і виїхала в Сибір, місто Тобол. Ім'я її чоловіка - Ликондр. Перед війною Вангелина надіслала листи сестрі Мотрі і брату Миколі, в яких повідомила, що має 9 дітей і хоче приїхати у гості. Але нагрянула війна і все "похоронила".

Друга сестра Мотря мала особливу долю. Народилася в 1898 р., у віці 1,5 місяців втратила матір, і тут в пригоді стали бездітні Микола і Параска Прядко. Так вона стала Мотрею Левковною Прядко. Вийшла заміж за Кирила Григоровича Довбню. Діти від цого шлюбу:

1. Зоя (1920). Перший чоловік Яшко, другий Олександр Кожура. Дітей не було.Була передовиком праці, депутатом сільради і райради, ланковою.

2. Іван (1921- 1941). Загинув на початку війни під час оборони Брестської фортеці.

3. Надія (1924). В 1942 р. Надію німці забрали до Німеччини разом з односельчанами - Тетяною Степанівною Манко, Галею Троцько, Наталією Івановною Онішко (моя хрещена мати), Лідою Штепа і Оленою Юхимівною Анацькою. Надія згадувала: "Везли нас гарбою в Божедарівку, на станції загнали в в вантажні вагони. Туалетів не було, оправлялися на зупинках прямо біля вагонів під наглядом конвоїрів. Ми всі шестеро попали працювати в місто Нюрнберг на воєну фабрику, там я захворіла. Із лікарні, обіцяли відправити додому, а попала на пересильний пункт. Звідти мене забрав бауер Планкербіллер в село Лонерштадт, де працювала три роки. Визволили нас американці в 1945 р. Перевезли з своєї зони в нашу автомашинами. Наші зустріли не дружелюбно, далі ми йшли всі пішки, багато вмирало на ходу. Взагалі краще б ти про це і не писав, згадувати страшно і тяжко." Надія мала чоловіка Василя Андрійовича Удовицького, дітей Василя (1954) і Миколу (1955-1974).

4. Настя (1926) Чоловік Іван Степанович Кравець, діти Ліда і Віктор.

5. Дмитро (1931-1995), Дружина Надія, діти Віктор і Олександр.

6. Марія (1928), чоловік Іван Наконечний, діти Володимир і Петро.

7. Ніна (1938), чоловік Микола Щербина, діти Сергій і Олександр.

8. Поля (1942), чоловік Віктор Бондарь, діти Ігор, Віктор, Оксана.

Мотря Левковна померла 10 березня 1968 р. Похована в Потоках.

Брат дідуся Миколи Левко Левкович жив у хаті, що стоїть навпроти дідусевої (через городи). Мав дружину Одарку і таких дітей:

1. Василь, йому чомусь дали прізвісько Гиляка. Дружина Мотря Бабко, діти Тетяна, Григорій, Олександр.

2. Микола, йому прізвісько дали Порося. Дружиа Явдоха, дітей не було.

3. Кузьма, мешкав в Дніпродзержинську. Він додав м'який знак до прізвища і став "Константин Манько". Перша дружина померла, не зоставивши дітей, від другої мав дочку Олену.

4. Іван. Випадково упав в колодязь і утопився.

5. Явдоха, дітей не було.

5. Марія, по чоловіку Кобилка, мала двох синів і дочку. Вони жили в селі Олександрівка біля ставка, і діти часто носили дідусеві Миколі рибу.

Це ми згадали братів і сестер, рідних дідусеві і по батькові, і по матері. Були ще брати і сестри, рідні тільки по батькові:

1. Одарка, 1900 р.н., чоловік Прокіп, Діти Лідія, Ніна, Марія, Григорій і Володимир. Жила в селі Ковалівка.

2. Степан, 1901 р.н., дружина Василина Григорівна з села Болтишка. Діти: Микола, Іван (офіцер радянської армії), Тетяна (це про неї згадувала Надія Кирилівна Довбня, розповідаючи про німецький полон, її чоловік - Іван Йонович Карабаш), Ніна (перший чоловік Анатолій Анацький, другий Ілля, мешкає в Щорську)

3. Семен - загинув у 1921 р.

4. Гана - вмерла від тифу дівчиною.

5. Марія (8.03.1910-29.09.1996). Мала чоловіка Федора Онішко (1912-1944, помер у Німеччині). Діти: Іван і Олексій померли малими, Олександр (дружина Рая Карабаш, діти Віктор і Валентин), Іван (дружина Люба Золотухіна, діти Валентин і Антоніна).

6. Тетяна (1912-1988). Її чоловік Микола Каряка - розумна і твереза людина, скалічена на війні. Мали багато дітей, але в живих залишилась тільки дочка Люба (чоловік Микола Федорович Довбня).

7. Настя (1914 р.н.). Її чоловік Харлампій Шматко працював шофером і випадково смертельно травмував дочку односельчанина, після чого вони виїхали в село Тік поблизу Нікополя. Мали дочок Зіну і Галю.

2.4.3. Брати і сестри бабусі Наталки

Через ранню смерть батька бабусі Наталки вона мала небагато (як на ті часи) братів і сестер:

1. Брат Іван Васильович Вовковий, мав дружину Палажку і дітей Соломію, Олену, Кирила і двох дочок з одним і тим же ім'ям - Марія.

2. Сестра Мокрина. Була найвродливіша в сім'ї, кохала Івана, рідного брата мого дідуся Миколи по батьківській лінії. Але мати насильно віддала її за багатого вдівця Миколу Смаглюка. Мала дітей Іллю, Миколу, Лаврона, Івана, Володимира, Марію, Степаніду.

3. Сестра Тетяна. Вона кохала Феодосія Прокопенко, але того забрали в армію і мати, знову ж таки насильно, віддала Тетяну за некрасивого Яреста Кагала. Мала дітей Семена, Олександра, Мусія, Петра, Івана, Палажку, Мотрю, Олексія.

4. Сестра Оришка, рідна лише по матері. Коли батько бабусі Наталки помер, мати Горпина зійшлася з якимсь багатим німцем, від якого народила дитину. По документах Горпина записала Оришку як дочку померлого чоловіка. Вона була горбатенька, заміж не вийшла. Проживала з своєю племінницею Оленою Іванівною Вовковою. Співала в церковному хорі. Володіла даром народної цілітельниці. Пам'ятаю, коли взимку я катався з гори, вивихнув руку. Баба Оришка майстерно її вправила. Померла Оришка 27 вересня 1979 року.