Мало-помалу я вже майже впритул підійшов до висвітлення свого родоводу.
Слово родовід (див. РУС. Том III, стор. 251. К. 1981р.) відповідає російському слову "родословие" або ж "родословец". УРЕ (том 9. 1983 рік.) не давала ніякого пояснення цього слова і тому я був змушений звернутися до російських видань. Згідно тлумачного словника В.Даля (том IV. за 1882 рік.) "родословные люди - именитые, дворяне, бояре, знать; неродословные -народ, чернь, простолюдины". На цій основі за першими турбувалися і відомо, що в 1555-56 р.р. в Росії було видано "Государев родословец", а про других ніхто і не згадував, то були зайві люди, в усі часи безправні істоти.
Отже лише в XVI-XVII століттях в Росії було започатковано поняття про родоводи вищих посадових осіб. Після скасування в 1682 році місництва була утворена "Родословная палата" для складання родовідних книг всього російського дворянства. В XVIII столітті функції палати перейшли до спецоргану при Сенаті - Герольдії (пізніше Департамент Герольдії). Тому чи були туди внесені вищі особи України, ми знати не можемо. Та нам достовірно відомо, що про "неродословных" людей не тільки на Україні, а і в Росії ніяких друкованих видань не існувало і, як наслідок, ніхто із нас не знає свого коріння, що тягне за собою невігластво; бо як повчав астролог Павло Глоба, "предков надо помнить до седьмого колена, причем глубоко, не поверхностно, чтобы знать все опасности на пути, все болезни рода. Это может помочь нам куда больше, чем любые астрологические прогнозы. Имеющий память защищён сильнее." ("Аз.М." 17.III.2007 г. ). Ось яка велика ціна знань про пращурів (ВРЕ. Т. 22. 1975 р.).
Генеалогія - це допоміжна історична дисципліна, яка вивчає історію родів, походження окремих осіб, встановлює споріднені зв`язки, займається складанням родословій тощо і тісно пов`язана з геральдикою. Слово "генеалогія" має грецьке походження і в перекладі означає - "родословіє", "родовід".
На протязі всього життя я задавав сам собі питання, що означає наше прізвище, звідки ми, хто наші пращури тощо, але відповіді не знаходив. Причина тут мабуть в ледачому ставленні до цієї справи, якесь не бажання моїх сучасників-співродичів розібратися в цьому питанні.
В такому ставленні я також, якщо не більше за інших, негативна особа, яка поки що нічого путнього не зробила, а ось плакатися на негаразди розуму достатньо. Зрушив з цієї мертвої крапки мій син Олег, який повільно, але чітко й настирливо, змусив запрацювати мій рід Манко.
Слід зазначити, що це питання в свій час турбувало не тільки мене, а деяких членів нашого родоводу, зокрема рідних дядьків по материнській лінії Iвана та Анатолія, рідного брата Миколу і, звичайно, мого сина Олега, але дійових зрушень було обмаль і до друкованого слова справи не дійшли.
Наше родословне дерево має гілки здорові і хворі, живі і мертві, буйно розквітаючі, із наступним добрим врожаєм, і пустоцвіти, ті, що витримують надмірні навантаження і ті, що ламаються від найменшого дотику до них; які повсякденною працею годують не тільки себе, а ще й паразитів; які здатні перенести надвеликі люті морози і залишитися в радісному стані, і ті, що за найсприятливіших умов опускають крила; які в тяжкі періоди обов`язково підтримають слабкіших, і ті, які з незрозумілих причин навіть не бажають допомагати цим слабким, а інколи своїми діями навіть погіршують і без того їх тяжке становище.
Iсторія найвіддаленіших пращурів, котрі жили до XVIII століття, невідома. Перші паростки знань прізвища Манко і то в "туманому вигляді" можна пов`язати із моїм прапрадідом Семеном, а вже після нього генеалогічний світанок мав більш-менш ясні промені.
Прапрадід Семен народився приблизно в 1835 році безпосередньо в селі Потоки Верхньодніпровського повіту. Дитячі та юнацькі роки невідомі.
Питання походження його дружини, як і в більшості родин, залишилося також не виясненим. Однією із головних причин цього явища я вважаю суспільно-політичне негативне ставлення до жінок взагалі, зокрема в частині втрати рідного прізвища під час офіційної реєстрації шлюбу, а також в надані дітям "отчества" лише батька. Саме ці причини навіки приховують біографію матерів, бабусь, прапра… жіночої статі. Тому я не тільки не знаю прізвища моєї рідної прапрабабусі, а навіть імені.
В цій прапрародині народилося декілька дітей, як чоловічої, так і жіночої статі, але по вищеописаній причині про дочок суцільна темрява і лише про синів мені пощастило частково віднайти генетичну спадщину.
Для наочного ознайомлення із паростками родоводу Манко я склав наступну схему.
Одним із перших на мої сторінки вношу історію про свого рідного прадідуся Микиту Семеновича. Народився він в селі Потоки приблизно в 1858-60 роках. Дитячо-юнацький період його життя залишився за межами історії. По досягненні повноліття оженився на сусідній через берег дівчині Ганні Мусійовні Баль. Батьки молодятам майже негайно збудували хату, яка за своєю конструкцією була суцільнолитою, що на той час в будівельній галузі вважалося прогресивним явищем, а дах був покритий черепицею виробництва німця Дінгауера із села Покровка. На той час це вважалося мірою добробуту. Складалася ця хата із вхідних сіней, кухні-спальні та окремої житлової кімнати на зразок залу. Для зберігання продуктів першої необхідності поруч з сінцями було приміщення комори. Але селянське господарство без свійських тварин і птиці існувати не може. Тому на південь від хати на відстані метрів 25-30 були збудовані конюшня і клуня. Про останнє приміщення батько згадував, що коли він парубкував, то в цій клуні вчився танцювати "під язик", звичайно коли клуня сезонно пустувала. Я пам`ятаю лише конюшню, де зимувала корова, постійно кури і свині, а про клуню нагадували лише зруйновані стіни від півдня і заходу. Отже наші недалекі пращури жили на побутовому рівні більш-менш цивілізовано на відміну від деяких родичів і односельців, в оселі яких конюшня і житло мали одні вхідні двері, зокрема у мого дідуся Миколи по лінії мами. Та з часом комора вийшла із нормальної експлуатації, і в середині 1950-х років мої батьки реконструювали хату. На місці комори збудували з окремими входами конюшню, сіни, а також кладовку. З цього часу прадідівські господарські будівлі повністю припинили своє існування. Хата, клуня, конюшня тощо зразка приблизно 1880 року були розташовані на південь поруч із оселею Балів, а далі простягалася толока.
Та перш ніж продовжувати історичні спогади про пращурів необхідно з`ясувати природу походження нашого прізвища.
Слово "Манко" має іноземне, а не слав`янське походження і зустрічається в багатьох мовах, зокрема в німецькій (див. НРС стор.569), грецькій, італійській, іспанській тощо і перекладається, як дефіцит, недостача, недовага, недолік. На цій основі віднести національне походження прізвища і взагалі родовід до конкретної нації складно. Але відомо, що в межах нашого краю уряд Катерини II надавав землю в основному німцям, які, як свідчить історія, в районі "потьомкінського" місця (сучасне м. Верхньодніпровськ) володіли біля 20015 десятинами, а 77 місцевих общин мали лише 850, а це становить відповідно 95,75% і 4,25%. Ця істина дає мені право стверджувати, що прізвище Манко має німецьке походження. Більш того перший гурт, який заснував село Потоки складався виключно із німців - це Баль, Гаража тощо і до нього входив "суперечливий" Манко. Як тут утримаєшся від спокуси не віднести наше прізвище до німецького?! Тому нижче подам свої роздуми на цю тему.
В нашому селі та родоводі на сьогодення зустрічаємо прізвища іноземного походження до кореня якого не тільки пращури, а і сучасники-нащадки під час офіційної реєстрації додавали на кінці слова національні закінчення, наприклад в Росії це "ов", на Україні "ко". Так в родоводі Кагал з`явилося в середині ХХ століття прізвище Кагалов, бо ця особа деякий час мешкала в російському місті Куйбишев тепер Самара, а в родоводі Шлик його член Федір Андрійович, пращури якого походять із Росії, щоб мати більш яскравіше російське прізвище до кореня додав "ов" і став не "Шлик", а "Шликов" і це прізвище навіть викарбовано на надгробному його постаменті і тим самим вже його нащадки підкреслювали своє істино російське походження. Щось подібне маємо в прізвищах Оніш, Заскаль, Міль тощо до кореня яких додано українське "ко" і отримали нові прізвища із українським нахилом - Онішко, Заскалько, Мілько.
На цій основі викарбовується і наше прізвище Манко. В німецькій мові існує неозначений займенник "man", який окремим словом не перекладається, а вживається із іншими словами. Наприклад в дієслові в множині вираз "man sagt" перекладається, як "говорять". В іншому значенні слово "man" вживається, як частина діалектизму і перекладається "тільки". Так німці говорять "man blo?", цебто "не більще як".("НРС".М. 1965р., стор.568).
Можливо, із значним припущенням, наші пращури мали прізвище "Man", а переїхавши на терени України, як цього вимагали обставини, до нього додали українське "ко" і таким чином прізвище набуло українського вигляду. "Manko - Манко".
Подібне прізвище "Man" в Німеччині я зустрічав. Наприклад: перекладач роману "Будденброки", автором якого був Томас Маnn, мав прізвище Ман - Man.
Є ще така версія. Справа полягає в тім, що в німецькій мові існує слово - "Mann, der Mann" і перекладається буквально "чоловік", рос. "мужчина".(див. там стор.569). Подібні прізвища також зустрічаються в Німеччині. А вже коли наші пращури переселилися на схід, то вони до свого істинного прізвища додавали закінчення в залежності від місця проживання. Так виникло російське прізвище "Манов", українське "Манко" тощо.
Я знав, наприклад, росіянина по прізвищу Манов, котрий народився 7.XII.1924 р. в селищі Мішерана Шатурського району Московської області і деякий час очолював редакцію газети "Iллічівець" (1979-1986 р.р.) в м. Маріуполь Донецької області. Якби він народився не в Росії, де до коріння слов прізвищ додається "ов", а в Україні, де до подібного коріння додається "ко" чи "чук", то він носив би прізвище Ман-ко чи Ман-чук, а ("Iл." 29.VII.2008 р., стор. 2) по національності був би українець.
Але в зв`язку із тим, що в німецькій мові існує окреме слово "manko", то на мій погляд наше прізвище походить лише від нього.
Та найвагомішим доказом нашого національного походження було "відкриття" нащадка Манко Тетяни Iванівни. 5 березня 2006 року ми із нею, в черговий раз досліджували наш родовід і повели мову про суть слова "manko". То коли я їй пояснив, що це німецьке слово і в перекладі означає дефіцит Таня аж засяяла, мені здалося, що морщини на її обличчі розправилися і вона радісно мене перервала: "Шура, так це ж новина в моєму житті і пов`язана із моїм перебуванням в Німеччині в 1943-1945 роках. Мене декілька разів викликали представники німецької влади і "лагідно" питали, яке відношення я мала до німецького народу, хто мої батьки, дідусі та бабусі, нагадуючи про можливе їх німецьке походження. Вони пояснювали, що моє прізвище в Німеччині відносно широко поширене. Але я, не знаючи абсолютно жодної сторінки свого родословія, із піонеро-комсомольським вихованням, весь час відповідала, що наш рід ніякого відношення до німців не мав. Більше того прості німці, із якими я спілкувалася на побутовому та виробничому рівні, також пояснювали мені, що моє прізвище вказує на німецьке національне походження і що я просто не придавала цьому значення. Та я була не похитна.
Лише в цю хвилину я зрозуміла свою помилку, бо можливо весь би подальший мій життєвий шлях мав би зовсім інший напрямок. Виявляється, що в цьому питанні я була стовідсотково невігласом і на цій основі "сіяла" брехню. Тож, Олександр Федоровичу, знайди в собі ще сили і обов'язково надрукуй книгу про родословіє, це надасть нащадкам вірно зорієнтуватися при проходженні ними життєвого шляху. Дякую тобі і прошу один екземпляр виділити для мене, а якщо мене не стане, то передай книгу моїй доці Людмилі в селище Щорськ ".
Про німецьке національне походження пращурів вказує і наступний доказ.
На протязі свого життя мені подобалася капуста в свіжому, квашеному, тушкованому вигляді та страви із цього овочу. Мій друг Олексій Сидоренко в період парубоцького безгрошів`я заздрив, мовляв, тобі легше цей час прожити, бо капуста дешева, а нам, м`ясоїдам, скрутно. Серед батьків наша мати та бабуся Василина особливої тяги до капусти не мали, а батько здається і дня без неї прожити не міг поруч із виробами із борошна. Тому мабуть тягу до капусти я успадкував від батька, який як відомо мав батьківське німецьке коріння.
На це капустне питання віднайшов відповідь в газеті "Комсомольская правда" №46. Т/и (234807) від 18-24 березня 2005 року. Виявляється в усьому винуватий особливий ген h7AS2R38, знайдений у німців, (про інші народності автор ні слова) який примушує їх так сильно любити саме капусту. Після цього наукового відкриття пішли чутки, що нібито росіяни кинулися шукати "ген горілки", а українці "ген сала".
Звичайно потяг до капусти серед членів нашого родоводу у кожного винятково свій і, як ми вже тепер знаємо, це явище залежить від кількості чи сили відповідного гена. Лише на питання чому мудра природа одній людині чи гурту людей надає різноманітні за діями гени, відповіді я поки що не знаю.
Ми вже на початку твору познайомилися зі складом національних племен, котрі мешкали навколо Дикого поля, які залишили свої гени в нащадках, а також в прізвищах.
Одними із таких, знаних історією, племен були греки, які, за словами історика Василя Ключевського, ще за 7 століть до нової ери буквально "усіяли" північне узбережжя Чорного і Азовського морів, а це зовсім поруч із Диким полем, і тому вони відносно легко могли "породичатися" із новопоселенцями цього поля. Більш того греки приймали активну участь в захисті інтересів Росії і уряд Катерини II поруч із німцями виділяв їм землю.
Але, я вище вже вказував, сучасні землі Катерина II в розмірі 97,75% надавала німцям, а решта 4,25% належала місцевому населенню, і в повітовому звіті навіть натяку не було про існування греків. Тому грецька версія малозначима.
Та деякі відомості про грецьке походження нашого прізвища з`являлися на побутовому рівні, зокрема: коли я набув в суспільстві і по роботі авторитету, то одного дня до мене в робочий кабінет зайшов Манко Василь Федорович - чистокровний грек, який дізнавшись про співзвучні прізвища, забажав розкодувати турбуюче його це питання. Він вказував, що прізвище його родоводу походить від грецького слова "manco", що в перекладі означає дефіцит, недолік. Цебто має ідентичне із німецьким "manko", лише відрізняються однією буквою: греки пишуть це слово через букву "с", а німці "k". Але буква "с" в перекладі буквально "це" і тоді наше прізвище повинно було б мати вигляд "Манцо", а такого факту історія не зафіксувала і тому цей доказ вважаю занадто малозначимим. Iз Василем я так і не "породичався".
Про не грецьке походження нашого прізвища говорить наступний доказ-факт.
Проживаючи в місті Маріуполі пліч-о-пліч із етнічними греками, я наочно бачив, що особи грецької національності охайністю не відзначалися. Але я впевнено заявляю, що мій батько, рідна тітка Палажка, обидва дідусі Миколи в цьому відношенні були на високому навіть зразковому рівні і ця характерна риса наочно вказує на їх німецьке, а не грецьке походження, бо охайність притаманна німцям, і цими якостями вони можуть пишатися.
Були в нашому селі представники і польської діаспори. На цій основі деякі члени нашого родоводу вклонялися до польської версії, яка потребувала доказу.
Я встановив, що в селі Потоки дійсно мешкали поляки, а саме три рідні сестри на прізвище Бушинські. Представниці цього польського родоводу на шлюбній основі породичалися із родоводами українсько-німецько-еврейського гурту Прокопенко, Гаража та Анацьких і вже, як наслідок, на далеко пасивному рівні відбулося їх "воз`єднання" із представниками інших родоводів, зокрема, Манко Якова по материнській лінії і тому вплинути на походження прізвища Манко поляки не могли.
Вдивляючись в прізвище наших пращурів Манко помічаємо, що воно навіть за своєю будовою відрізняється від слав`янських, а наукові працівники історії південних та західних слав`ян професори Львівського університету Крикун та Шуст встановили, що слав`яни ніколи не ототожнювали себе з назвами, наприклад, предметів, річок, а, як правило, свої прізвища пов`язували зі звірами, птахами, рибами тощо.
Ці докази підтверджую фактичними прізвищами українців, росіян, поляків та інших слав`ян нашого села Потоки:
Гоголь - походить від біологічного виду птахів-качок;
Підуст - таку назву має один із видів риби;
Баран, Соловей, Баранік, Жук, Горобець - походять від назви тварин і птахів;
Миколюк, Прокопенко, Ткаченко, Остапець, Токар - походять від імен та професій.
В селі мешкали й інші національності неслав`янського походження, прізвища яких мали зовсім іншу основу. Наприклад, Карабаш - тюркське прізвище, що в перекладі означає "чорна голова"; Кагал - єврейське прізвище, яке перекладається, як "спільнота, громада".
Висновок, не відмовляючись від стародавніх гілок грека, кіммерійця, скіфа, гуна, сармата, склавіна, анта, печеніга, половця, хазара, індо-іранських племен, гота, поляка, древлянина, росіянина, українця, тощо наше прізвище Манко і національне походження наших пращурів мають німецьке коріння, а саме німецьке слово "manko" в перекладі означає дефіцит, нестачу, недолік.
На цій основі інші походження, зокрема італійське та іспанське повністю відпадають і історією цей факт стовідсотково підтверджено.