БАТЬКО

Батькл
Федір Миколайович Манко в юнацькі роки

Мій батько Федір Миколайович Манко народився в с. Потоки 15 жовтня 1911 року.

Його батьки:

  • мати Василина Іванівна Сухом'яс (приблизно 1882 р. - 2 лютого 1967 р.);
  • батько - Микола Микитович Манко (приблизно 1882 р. - 19 вересня 1915 р.).
  • Гороскоп батька. Згідно східного Зодіаку - кабан; хоробрий, чесний, вірний, розумний, довірливий, добросовісний і працелюбний, але не завжди вміє все налагодити. Згідно тібетської астрології, вміла людина, майстер своєї справи. За астрологічним прогнозом - ваги. Згідно нумерології, ім'я Федір відноситься до числа 7, що означає любов до мандрівок, постійне прагнення до спілкування, основний принцип - або повне життя, або крах.

    Освіту батько здобув початкову, але ці знання дали йому можливість в житті позитивно розбиратися навіть у великих будівельних проектах, читав він їх краще ніж навіть я, хоч я мав технічну освіту. Керував колективом. Якщо порівняти його дії з тібетської астрологією, то вони повністю збігаються - він майже все міг зробити, при цьому так майстерно, що око радувало: шив взуття і головні убори, ремонтував побутову техніку і будував споруди від нульової позначки до димаря, був відмінним пічником і розумівся в бджільництві.

    Був добрим мисливцем, мав рушницю та інше необхідне обладнання. Деяке він самостійно конструював і виготовляв. Пам'ятаю, що дріб робився в нашій хаті за участю нас, дітей, і ця довіра нами сприймалася приємно. Не пам'ятаю точної кількості зайців і лисиць, яких батько - мисливець зміг "заготовити", але ця справа під час голоду в 1947 році відіграла одну із основних причин, що ми, сім'я з шести осіб, не опухли і не померли від голоду. Лише за мисливський період 1946-1947 р.р. він зміг вбити 36 зайців, а це, за його словами, приблизно 72 кг м'яса. Пам'ятаю і я, що бабуся Василина варила в печі це м'ясо, а колір його в казані був темно-червоний. На смак це м'ясо в той час було приємним, але здавалося сухим; його потрібно було довго жувати.

    photo211 (14K)
    На знімку: перший ряд: батько - юнак, бабуся
    Василина. Біля неї Віра Кирилівна і Іван
    Кирилович мої двоюрідні сестра і брат по
    лінії батька. Другий ряд тітка Наталка і
    Пріська. Кінець 20-х років ХХ ст.

    Батько був природно надзвичайно чесною і законослухняною людиною. Працюючи керівником будівельної бригади, не можу пригадати жодного випадку, щоб він вкрав цвях, дошку, цеглину, інструмент тощо. За все це платив грошима і мав відповідні документи; пам'ятаю він називав їх "вимога".

    Чесність, порядність, охайність він успадкував від свого батька Миколи Микитовича, який за національністю мав німецьке походження (мати - Баль, батько - Манко). Гени за природним заповітом передаються нащадкам, але не всі. Німецькі гени чесності і порядності, на мій погляд, мав мій батько, а на сучасному етапі життя несе їх мій син Олег, онук батька Федора, і це явище окремо підкреслюю, бо науково доказано, що генетичні риси характеру в основному успадковуються через покоління.

    А вже як столяр, то я не знаю іншого майстра, який зміг би з ним зрівнятися в професійній справі - тут він був неперевершений! Але в аграрному відношенні він не досяг успіхів і здається, що він до цього і не прагнув. Роботи на землі виконували в основному його дружина Настя, мати Василина, деяку допомогу приносили ми, сини. Якщо глянути на означення рис характеру східного зодіаку - розумний, добросовісний і працелюбний - то це сказано про нього. Дбав про забезпечення всім необхідним свого дому, при цьому любив вислів: "не живе людина сто років, а метушиться на тисячу". До останніх хвилин свого життя він метушився. Вечір, 30 листопада 1982 року. Вівторок. Він з матір'ю заносив качани до сажу, щоб не відсиріли, турбувався, як зиму перезимувати. А доля вже відраховувала останні хвилини життя на цьому світі. Приблизно через 12 годин, вранці 1 грудня 1982 р., у середу, помер.

    Був він людиною веселою і гарно співав, особливо народні пісні, тому на весіллях та інших гулянках навколо нього збирався гурт співаків, якими він вдало диригував.

    Одну із пісень, яка була в його репертуарі постійно і носила, так би мовити, еліту, я вношу в сей твір на згадку майбутнім нащадком.

    1. Ой, летіла галка
    Через круту балку.
    Та й сіла на сосну,
    На гілку розкішну.

    4. Приплинь, приплинь, брате,
    До мене у гості,
    Прийму тебе брате,
    В хаті на помості

    7. Коло мого серця,
    Що б'ється гаряче,
    Там чорная галка
    Так жалібно плаче.

    2. Не хилися гілко,
    Бо так жити гірко,
    Не хилися в воду,
    Горе жить без роду.

    5. Прибудь, прибудь, брате
    У неділю вранці.
    Поставлю горілку,
    Ще й вина по чарці.

    8. Не кряч, не плач, галко
    Не плач не журися.
    Як умру, могилі
    Прилинь поклонися.

    3. А того вже й роду,
    Один брат від роду,
    Та й той прибуває
    Десятого году.

    6. Чогось мені, брате,
    Горілка не п'ється,
    Коло мого серця,
    Мов гадюка в'ється.

    9. Ой, летіла галка
    Через круту балку
    Та й сіла на сосну
    На гілку розкошну.

    Останньою піснею, яку я чув із уст батька, була народна пісня "місяць на небі, зіроньки сяють" виконану ним в квітні місяці 1982 року в моїй квартирі під час гостювання.

    За веселу вдачу батька часто, до речі, як і мого двоюрідного брата Івана Кузьмича, запрошували односельці на гулянки. Як танцюрист, він не користувався такою повагою, бо хисту великого не було. Мав початковий талант музиканта - грав трохи на гітарі і балалайці. Остання зберігається в рідній хаті. Любив грати в карти "в дурня", і не відмовлявся посперечатися в доміно, особливо коли це носило характер спортивної боротьби, домагався тільки перемоги, а при інших кінцівках так вдало обурювався, що не викликало в ближніх занепокоєння або інших неприємних почуттів.

    Його відношення до рідної матері можна назвати зразковим. Протягом життя не було випадку, щоб він зневажливо поставився до матері, а на її зауваження завжди реагував так, як це вона вимагала. Свою матір, називав "мамою" і тільки на "Ви".

    По відношенню до своєї дружини Насті Миколаївни виділявся вірністю і чесністю, в суто жіночі господарські справи не втручався, даючи її повну волю для дій. Але велика пристрасть до алкогольних напоїв не кращим чином відбилася на їх взаємних відносинах. Не знаючи міри, він напивався іноді так, що привозили його в непритомному стані.

    Згадую такий випадок. В середині 60-х років ХХ ст.. я був у черговій відпустці і гостював у Потоках. Під вечір Іван Кирилович Вовків і ще якийсь чужий чоловік буквально затягли мого батька з обличчям чорно-синього кольору в хату. Він і слова не міг сказати, не тільки самостійно рухатися. Поклали його на ліжко, і через деякий час Іван і його помічник поїхали, а я, бабуся і мати були дуже стурбовані - хоч би не згорів від горілки. Взагалі він зловживав алкоголем, що було злочином по відношенню до біологічного закону природи, яка таке зілля не виробляла і не дарувала людині. А за злочин треба було нести відповідальність і природа винесла свій вирок - організм не міг нормально працювати, почалися хвороби. Особливо вразила його гіпертонія, а з інших хвороб аденома, він значно втратив слух. Про це мені відомо і підтверджено документами.

    Постає природне питання чи можна було відмовитися взагалі від прийняття горілчаних виробів? Так, дійсність це підтверджує. Батько за свідченням мами, приблизно за 6 років до смерті, перестав вживати спиртне повністю, навіть пиво в рот не брав. Причинами, що спонукали стати на вірний шлях, були хвороби, але каяття прийшло з великим запізненням. Окрім цього, негативно вплинув на батьківський організм і тютюн. Скільки я його з дитинства пам'ятаю, стільки він і палив. Навіть серед ночі, знаходячись у ліжку, він палив і тютюновий дим робив свою "справу". Кинув він цю звичку набагато раніше ніж алкоголь, але зло вже було закладено.

    Батько за життя говорив, що треба ж такому статися, зло-горілка так широко розповсюдилася в наших краях, що вгамувати її ходу ніхто не може, і нібито він її випив в об'ємі однієї залізничної цистерни.

    До речі горілка була започаткована в 830 році н.е. на початку використовувалась лише для лікувальних цілей шляхом вживання п'яти краплин. Ця норма, збереглася лише умовно з гумористичним прикусом та в рекламних оголошеннях - плакатах.

    Додам, що батько народився під знаком Терезів, а гороскоп в частині алкоголю вказує так: "випивають за компанією, часто зловживають - їм для цього небагато треба". Вважаю, що це гороскопічне передбачення відповідало дійсності у житті батька - так би мовити, йому на роду так було написано.

    До речі, на погляд вчених лише малі дози алкоголю приносять користь організмові, захищають, щоб холестерин не відкладався в судинах, але я особисто вважаю їх висновки помилковими і на це маю підґрунтя: мій рідний дідусь по материнській лінії Микола після 40 років жодного мілілітра алкоголю не випив і не мав холестеринової проблеми. Тому пов'язувати алкоголь і холестерин не доцільно.

    Та мабуть, щоби понизити негативний вплив алкоголю на організм людини до найнижчого рівня вчені світу розробили п'ять законів здорового способу вживання алкоголю. Тільки не путайте ці закони із здоровим способом життя: вони не сумісні.

    Перший. Людина не має права пити до 17-ої години. Звичайно козаків - лицарів, котрі як тільки проснулися, так вже і напилися (Дм. Яворницький. Історія козацтва), що суперечило здоровому глузду і, як виявляється, науковим висновкам. Тому їх "огероювати", як це започаткувала незалежна Україна, не має підстав.

    Другий. Можна пити (звичайно після 17 години) один вид напою, бо суміш лише зашкодить. Ця норма ніколи людиною не дотримувалася.

    Третій. Можна пити десь в межах 50-60 грамів горілки, або дві склянки вина, або не більше двох пляшок пива.

    Четвертий. Жінка має пити вдвічі менше.

    П'ятий. Якщо молоде подружжя бажає мати дітей, тоді протягом місяця від алкоголю мусить відмовитися. (УК № 49. 17.03.1999 рік. В. Циприян).

    Однією із позитивних рис характеру батька була вірність і чесність, зокрема вірність і чесність в шлюбі він проніс крізь все своє життя, в кришталево-чистим вигляді. В процесі підготовки матеріалів по генеалогії це питання я підіймав перед рідними, знайомими і просто односельцями, але ніхто не міг навести жодного протилежного випадку.

    Своє особисте ставлення до жіночої стані він висловлював так: "Про те, що жінка - це нечиста сила, знаю, а як без неї прожити - не знаю".

    [Зміст]