Щойно ви, мій читач, ознайомилися із моїм аматорського типу твором "Сузір'я", і у вас може виникнути питання: чому книга названа "Сузір'я"?
На це питання відповідаю так.
Кожна людина в моєму творі спалахувала, як зірка, освічуючи собою навколишній світ винятково особистим промінням. По закінченню життєвого шляху, витративши все без залишку біопаливо на це освітлення, людина подібно зіркам потухала назавжди та безповоротно.
Члени нашого родоводу звичайно існували таким же чином і, спалахуючи, освітлювали щасливою зіркою родинне гніздо на певний період, а виробивши свій потенціал, потухала навічно. На жаль, пам'ять про більшість із них безслідно забута і вже ніхто і ніколи не відродиться хоча би в поминальному варіанті.
Тому, щоби подібного невігласу не коїлося, книга "Сузір'я" може служити справі збереження пам'яті..
Та, вдивляючись в пройдений людством шлях, відомий історії, необхідно зазначити, що знайдуться окремі особи, котрі на цю мою спробу будуть дивитися критично-косим поглядом, і це явище не нове. Про нього французький письменник Жан Кокто (1889-1963) писав так: "Історія - це правда, котру перероблюють в брехню, а міфи - це брехня, котру перероблюють в правду" ("Великий енцсловник", 1998 рік, М., С-П, стор. 547).
Тож не дивуйтеся, розумні люди, коли ви будете чути міфічні вигадки стосовно мого твору, бо, говорячи цитатами журналістки Мирослави Бердник, "мы, декларируя строительство нового прекрасного и справедливого мира, в очередной раз сооружаем вокруг себя бастионы лжи". ("Дон. Кряж", №21, 13-19.06.2008 року, стор. 7).
Шановні земляки, рідні, знайомі і, взагалі, всі читачі! Цей твір здебільшого розкодував мій родовід. Але члени цього родоводу не існували в окремому, закритому середовищі. Всі вони жили пліч-о-пліч із іншими родоводами і тому їх життєвий шлях неодмінно перегукувався із багатьма долями людей інших родоводів. Внаслідок цього нащадки всіх родоводів можуть розкодувати історію свого походження, опираючись на мою працю. Успіхів!